Юрій Збанацький у Ворзелі: дім, сад і родинна пам’ять
Дерев’яний будинок серед лісу, яблуні від друзів і робочий кабінет: ворзельську домівку письменника описав його син Анатолій у спогаді 2005 року. Зіставляємо цей спогад із біографією та документами літературного архіву.
Дім, який обирали вдвох
Для Юрія Збанацького Ворзель став родинною адресою. Його син Анатолій у спогаді «Під яблунями у Ворзелі», надрукованому в «Літературній Україні» 2005 року й представленому Національною бібліотекою України для дітей, розповів про пошуки будинку. Подружжя обрало недобудовану дерев’яну оселю серед лісу; завершити купівлю допомогла позика Олександра Корнійчука.[119]
Це розповідь близької людини про появу сімейного дому, а не прочитаний нами договір продажу. Вона зберігає важливу для місцевої історії подробицю: письменницька адреса починалася з особистого вибору місця й побутових клопотів.
На час повоєнної літературної праці Збанацький уже мав педагогічний досвід. ЕСУ зазначає, що він учителював, а в 1945–1950 роках викладав у Київському педагогічному інституті. Згодом працював у керівництві письменницької спілки.[120]
Яблуні як частина сімейної історії
За спогадом сина, на початку 1950-х Збанацький власноруч посадив плодовий сад. Частину дерев подарували письменники Михайло Стельмах і Натан Рибак, які мали дачі в Ірпені. Серед рослин, якими пишався господар, Анатолій назвав японську айву.[119]
У цій розповіді сад має власну біографію: дерева пов’язані з конкретними людьми та подарунками. Дачне середовище постає через стосунки між родинами, а не лише через перелік відомих прізвищ. Такі подробиці пояснюють, чому місце залишалося важливим для нащадків.
Останній приїзд батька до Ворзеля син датував 18 квітня 1994 року. Опис збереженого кабінету та речей також належить цьому пізнішому родинному спогадові. Він не засвідчує теперішнього стану приватної оселі й не є оголошенням про музейне відвідування.[119]
Письменник, учитель і дитячий читач
Ворзельська історія не вичерпується будинком. Енциклопедія називає серед книжок Збанацького про дітей «Літо в Соколиному», «Лісову красуню» та «Привітайте мене, друзі!». У бібліографії є й повість «Курилові острови», видана 1963 року. Це орієнтири для читання його прози; сам бібліографічний запис не встановлює місця написання кожної книжки.[120]
Зв’язок між педагогікою та літературою простежується і в матеріалах ЦДАМЛМ України. У публікації архіву відтворено аркуш рукопису повісті «Екзамен» 1956 року з фонду письменника. Читач бачить не тільки пізню оцінку твору, а й конкретний слід роботи над текстом.[121]
Для історії селища тут важливо зберегти різницю між домом автора та географією вигаданих подій. Ворзельська адреса не перетворює кожного літературного героя на впізнаного мешканця чи кожну сцену — на місцевий документ.
Що зберіг літературний архів
За повідомленням ЦДАМЛМ, Збанацький почав передавати документи до архіву 1974 року. Його особовий фонд №663 містить рукописи й машинописи, матеріали до майбутніх творів, рецензії та образотворчі документи. На сайті опубліковані й посилання на описи фонду.[121]
Там само показано аркуш оповідання «Мала хата» 1948 року з точними архівними реквізитами. Таке представлення дозволяє відрізнити документ від переказу. Повні справи ми тут не досліджували й нових архівних знахідок не заявляємо.[121]
Родинний спогад, біографічна довідка та рукопис відповідають на різні запитання: як пам’ятали людину, які були віхи її праці, що залишилося від роботи над книжкою. Поруч із ворзельською історією Підмогильного цей сюжет додає до літературної карти селища іншу епоху й іншу родину.
Джерела та перевірка
- Анатолій Збанацький. Під яблунями у Ворзелі (2005), у добірці «Юрієві Збанацькому — 100 років!», 15.01.2014 ↗ — Національна бібліотека України для дітей, проєкт КЛЮЧ.
- К. П. Волинський. Збанацький Юрій ↗ — Енциклопедія Сучасної України, 2010.
- М. Н. Мойсик. Юрій Збанацький: документи особового фонду 663, 03.01.2019 ↗ — ЦДАМЛМ України, проєкт «АРХІВажлива СПРАВА».
Джерела переглянуто . Дата перевірки сторінки не означає, що всі дані джерела оновлені цього дня.