«Золоті ключі» у Ворзелі: від радіоконкурсу до фестивальної сцени
Навесні 2011-го університет звітував про виступ своїх студентів у Ворзелі, а 2013-го місцева газета описала фестиваль у санаторії «Україна». За цими слідами простежуємо нове життя назви, відомої слухачам Українського радіо.
Назва, яку спочатку почули по радіо
«Золоті ключі» спершу були фольклорним радіоконкурсом. ЕСУ датує його проведення в Києві 1980–1993 роками. До передач залучали хори, родинні ансамблі, солістів та інструменталістів, а записи робили в різних регіонах України. При визначенні переможців враховували також думки слухачів.[122]
Ворзельський репортаж Данути Костури називає іншу кінцеву дату радіопроєкту — 1991 рік. Розбіжність залишаємо видимою: енциклопедична історія радіоконкурсу й коротка фестивальна довідка не цілком збігаються. Натомість 2009 рік Костура прямо пов’язує з відродженням проєкту у Ворзелі Ольгою Успенською та культурно-оздоровчим центром «Цитадель».[123]
Отже, йдеться про два формати: слухацький конкурс і пізнішу зустріч виконавців на сцені. Перенесення назви не є доказом безперервного щорічного проведення між ними.
Березень 2011-го: свідчення учасника
На сайті Київського національного торговельно-економічного університету зберігся звіт від 29 березня 2011 року. Заклад представляли ансамбль народного танцю «Візерунки», з яким працював Володимир Ярошевич, і виконавиця народних пісень Наталя Похилько.[124]
Університет повідомив про диплом першого ступеня за сольний спів та другого — за народну хореографію. Це джерело створила сторона, чиї учасники виступали на конкурсі. Воно дає конкретні імена й номінації, доповнюючи загальну розповідь про культурний Ворзель.[124]
Автор називає березневий фестиваль «другим поспіль», тоді як репортаж 2013 року — «четвертим». Разом ці записи дозволяють встановити два датовані випуски. Вони не замінюють повного організаторського літопису, тому ми не додаємо від себе календаря всіх проміжних років.
16–17 березня 2013 року в санаторії «Україна»
Костура писала про близько 400 аматорів із дев’яти областей, які зібралися на сцені санаторію «Україна». Газетний матеріал вийшов 22 березня, а на сайті його оприлюднили 27-го. Обидві дати пізніші за сам фестиваль 16–17 березня.[123]
У репортажі відзначено участь дітей і студентів: поряд із хоровим співом були танці та гра на народних інструментах. Серед відзначених колективів названо вінницький «Ровесник» і хор «Надія» зі Шпитьок. Це опис конкретного випуску, а не склад учасників на всі роки.[123]
Ще один слід лишився в біографії київського ансамблю «Рідня». Міський центр народної творчості включає ворзельські «Золоті ключі» до переліку конкурсів, лауреатом яких був колектив. Сторінка не називає року цієї відзнаки; приписувати її саме березню 2013-го немає підстав.[126]
Чому фестиваль носив ім’я Верховинця
Василь Верховинець поєднував працю композитора, диригента, педагога й дослідника танцю. У «Теорії українського народного танка» 1919 року він систематизував рухи й запропонував спосіб записувати хореографічний матеріал. Енциклопедія також описує його збирання пісень та дитячі ігри з танцями у «Весняночці».[125]
Тому присвята фольклорно-етнографічного фестивалю має зрозумілий зміст: у програмі зустрічалися спів, рух і передавання традиції. Водночас це не біографічний доказ перебування самого Верховинця у Ворзелі. Сценічна пам’ять про митця та місця його життя — різні речі.
Фотографія входу до санаторію показує майданчик у ширшому місцевому контексті, а не виступ фестивалю. Датовані звіти допомагають прочитати курортну історію через культурні зустрічі. Нові анонси слід шукати окремо в афіші: цей матеріал розповідає про минулі події.
Джерела та перевірка
- Г. О. Верховинець, О. В. Шевчук. Золоті ключі ↗ — Енциклопедія Сучасної України, 2010.
- Данута Костура. У Ворзелі відбувся фестиваль «Золоті ключі»: газета 22.03.2013, вебпублікація 27.03.2013 ↗ — «Західне передмістя Києва» №11(61); Українська Народна Рада Приірпіння.
- Д. М. Кошель. Вітаємо колектив культурно-мистецького центру з перемогою!, 29.03.2011 ↗ — Київський національний торговельно-економічний університет.
- Я. В. Верховинець. Верховинець Василь Миколайович ↗ — Енциклопедія Сучасної України, 2005.
- Народний аматорський колектив вокальний ансамбль «Рідня» ↗ — Київський міський центр народної творчості та культурологічних досліджень.
Джерела переглянуто . Дата перевірки сторінки не означає, що всі дані джерела оновлені цього дня.